У Тернопільському педагогічному університеті відбулась цікава зустріч із нашим земляком із Заліщик Василем Лопухом, який уже більше двадцяти років проживає в США. Він є кандидатом економічних наук, дійсним членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, сьогодні працює у цій організації в Нью-Йорку. В архівах Товариства йому на очі потрапили фотоархіви, які розповідають про українських січових стрільців. І він, хоч і не є істориком, але як науковець не міг пройти повз і почав їх опрацьовувати і оцифровувати, щоб зберегти для нащадків. В «опрацювання» світлин, серед яких були кліше на склі, входило спочатку звільнення їх від грибка а далі опрацювання хімічним розчином, щоб закріпити зображення. Це - нелегка праця, якщо врахувати, що світлини пролежали в ящиках і скринях більше ста років. Але йому це вдалося.

Тепер Василь Лопух є адмністратором сайту, на який виставить світлини, розділені за географічним принципом (ті, які були підписані) а також окремо виділить портретні зображення (персоніфіковані і безіменні), батальні сцени січовиків і т. ін. Це – титанічна робота, яку пан Василь робить на волонтерських засадах.

Яка ж історія українських архівів ? У 1919-1920 роках до США і Канади приїхали Лонгін Цегельський та проф. Боберський, як уповноважені від уряду ЗУНР просити фінансової допомоги для України, що боролася за свою незалежність. Для ілюстрації своєї боротьби вони привезли архіви світлин, які демонстрували боротьбу і діяльність українських січових стрільців. Інші архіви потрапили за кордон разом із учасниками визвольних змагань, які емігрували. Ці архіви зі звітами, фото на склі, світлинами осіли в США в українських музеях, бібліотеках та в Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка. Василем Лопухом опрацьовано два фонди: Фонд Степана Ріпецького з архіву НТШ-А і Фонд Українські Січові Стрільці з архіву Українського Музею і Бібліотеки у Стемфорді. Він оцифрував майже 4 тис. світлин і кліше, зараз виставляє їх на сайті, і всі, кому цікава історія України, січового стрілецтва зможуть з ними ознайомитися.

Пан Василь з’ясував авторів світлин. Ці люди, які у важких військових умовах фіксували епоху, заслуговують, щоб їхні прізвища були відомими. Це – Михайло Угрин-Безгрішний, Володимир Оробець, Іван Іванець, Теофіл Мойсейович, Василь Дзіковський.

Що ж сaме зображено на світлинах?

Це – сцени боїв, січовики під час проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР, просвітницька робота усусів, УСС в Києві під час перевороту Скоропадського, захоронення січовиків в с. Медусі біля Галича та в с. Красне Тячівського району Закарпаття, святкування Різдва на фронті, усуси в районі Золотої Липи, в Києві, на Волині. Це щодо тих, де вдалося здійснити прив’язку до місця події. Але є ще багато світлин, географія яких потребує уточнення. Також є велика група портретних та групових фото. Деякі з них персоніфіковані, але велика частина поки що чекає на ідентифікацію. Формуючи сайт, пан Василь надіється, що за допомогою відвідувачів і споживачів його контенту вдасться пролити світло на те, що і хто зображений на світлинах.

Василь Лопух їздить Америкою і демонструє світлини боротьби за українську державність 100 років тому, проводить аналогії з сучасними подіями в Україні. На цих заходах, а також завдяки власним зв’язкам йому вдалося зібрати 35 тис. доларів волонтерської допомоги для ЗСУ, більшість з цих грошей – його власні.

Як патріот свого мальовничого краю, що завжди цікавився його історією, п. Василь створив інтернет-портал, де збирає різночасові фотографії Заліщанщини. Ознайомитись із ресурсом можна за цим покликом - https://www.zalishchyky.net/ .

Працівники Центру Людмила Строцень, Володимир Салук, Тарас Якимчук, Зеновій Хавщ із великим зацікавленням послухали лекцію Василя Лопуха, познайомилися з ним персонально, подарували видання Центру про січових стрільців, про пам’ятки видатним постатям Тернопільщини. Надіємось на подальшу співпрацю і чекаємо на сайт, який познайомить із невідомими в Україні світлинами із історії січового стрілецтва, які через століття нарешті повертаються додому із далекої Америки.