Сьогодні, 1 квітня, виповнюється 126 річниця із дня народження польського археолога Тадеуша Сулімірського, який зробив важливий внесок у вивчення археологічних пам’яток на території сучасної Тернопільщини. Народився майбутній археолог в с. Кобилани тодішнього Королівства Галичини та Лодомерії у 1898 році і належав до шляхетського роду герба «Любич».

Першопочатково Тадеуш Сулімірський здобув ступінь доктора права (1924), а згодом розпочав студіювати доісторичну археологію під керівництвом проф. Леона Козловського. У 1929 р. Т. Сулімірський захистив докторську працю з філософії у галузі археології, а вже у 1931 р. габілітувався на основі праці про висоцьку культуру. У 1933–1936 рр. замість свого вчителя – проф. Л. Козловського, який у цей час працював у політичній та адміністративній сфері, перебрав на себе управління кафедрою праісторії Університету Яна Казимира у Львові. Відтоді Тадеуш Сулімірський стає однією з головних постатей львівської польської археології міжвоєнного періоду.

У 1936 р. Т. Сулімірський звільнився з Львівського університету та переїхав до Кракова, де очолив кафедру археології Ягелонського університету та одержав посаду професора, однак терени, які досліджував у «львівський» період, залишилися серед наукових зацікавлень.

В 1931 р. Т. Сулімірський провів невеличкі роботи в селах Голігради та Новосілці Чортківського району з метою попереднього вивчення поселень білогрудівської культури Верхнього Подністров’я. До цього невеликі розкопки дослідник провів біля с. Добровляни на Заліщанщині.

Того ж року, отримавши скромне фінансування від комітету Регіональної виставки в Тернополі, провів дослідження у Збаразькому повіті. Пробні розкопки тривали від 30 квітня до 6 травня 1931 р. Досліджено доісторичні цвинтарі в Чагарях Старозбаразьких, Романовому Селі та середньовічний цвинтар у Грицівцях. Тоді ж проведено невеличкі розвідкові роботи в околицях Грицівців, у результаті яких виявлено фрагменти кераміки черняхівської культури. Тоді ж Т. Сулімірський провів роботи у с. Кошилівці Заліщицького повіту, де мав намір відшукати місця досліджуваних К. Гадачеком урнових похованнь, однак кількаденні пошуки не дали результату.

Упродовж серпня 1933 р. Т. Сулімірський здійснив так званий консерваторський об’їзд низки пам’яток на території Тернопільського та Станіславівського воєводств, під час яких обстежено десять місцезнаходжень пам’яток.

14 червня 1934 р, староста Борщівського повіту вказав Т. Сулімірському на відкриття печери з доісторичними знахідками в с. Королівка Борщівського повіту. Виїхавши на місце, Т. Сулімірський встановив, що печеру упродовж XII–XIV ст. використовували як місце для захоронення покійників, «пробні розкопки не дали жодних нових знахідок, окрім кісток». Знайдені відкривачами гроту посудини, металеву сокирку і бронзові браслети забрав до колекції кафедри праісторії Львівського університету.

По переїзді до Кракова Т. Сулімірський продовжував розкопки на теренах Тернопільщини. Археолог провадив дослідження в Лисичинцях Збаразького повіту.

Загалом, до 1939 р. Т. Сулімірський провів розкопки чи розвідки у близько 35 різних місцевостях, зокрема на Тернопільщині у селах: Добровляни, Городок, Романове Село, Максимівка, Увисла, Новосілка, Голігради, Зелений Гай, Королівка, Берем’яни, Вишнівець, Грицьківці, Ладичин, Іване-Пусте й ін.

Очолюючи кафедру праісторії, Т. Сулімірський виступив одним з основних організаторів львівського студентського з’їзду. Під час заходу він брав участь у дискусіях, проводив екскурсії містом для учасників, а також організував виїзне засідання на археологічні пам’ятки. Під керівництвом Т. Сулімірського 18 учасників конференції ввечері 26 травня виїхали до Заліщиків на Тернопільщині. Студенти відвідали пам’ятку трипільської культури Більче-Золоте та печеру Вертеба. Більшість знахідок із Вертеби перебувала у Краківському археологічному музеї. Наступним пунктом для огляду були місця археологічних досліджень Т. Сулімірського у 1931 р. в Голіградах і Новосілці на Заліщанщині. Учасники 28 травня ознайомилися з археологічними пам’ятками в Зеленому Гаю та Городниці, де у 1931 р. Т. Сулімірський розкопав два кургани давньоруського могильника.

Значення досліджень Т. Сулімірського добре видно на прикладі формування системи позначень культур і культурних груп. Це був етап здійснення першої систематизації джерел і на цій основі визначення окремих одиниць. Дослідник на базі ретельного аналізу джерел виокремив багато нових культурних одиниць. При цьому був свідомий з постійного недостатнього стану досліджень. Археолог відзначав важливість потреби природничих і міждисциплінарних досліджень в археології, зокрема за його ініціативою співробітники закладу неорганічної хімічної технології і електрохімії Львівської Політехніки виконали хімічні аналізи знахідок з висоцьких могильників і деревини зі «скіфських курганів».

Через події Другої світової війни у 1939 р. дослідник емігрував із Кракова у Лондон. У 1941 р. став у Великій Британії генеральним секретарем Міністерства освіти польського уряду у екзилі. Від 1958 р. — на посаді професора археології Центральної та Східної Європи в Інституті археології Лондонського університету. Помер видатний археолог 20 квітня 1983 року у Лондоні.

Завдяки своїй дослідницькій скрупульозності та здатності до проведення великої кількості польових досліджень та розвідок й оперативній публікації отриманих матеріалів, Тадеуш Сулімірський заслуговує на згадку за важливий  внесок у вивчення історії нашого краю.

** Допис написано за матеріалами наукових публікацій: Булик Н. У Львові та поміж львів’ян: просопографічний портрет Тадеуша Сулімірського (1898-1983) та Чопек С.Тадеуш Сулімірський та його внесок у дослідження епохи бронзи і раннього заліза Поділля та Волині.